Ехінококова хвороба печінки – паразитарне захворювання, що викликається стрічковим хробаком Echinococcus. Зараження відбувається через «брудні руки» після контакту з тваринами, найчастіше із собаками. Збудник проникає в організм людини через рот, мігрує через слизову оболонку кишківника і далі в кровоносні судини, якими потрапляє в печінку. Печінка є органом, де локалізуються до 70% ехінококових уражень.
Личинки, що уникнули печінкової фільтрації, переносяться у легені, звідки можуть поширюватись у будь-яку частину тіла. Паразит, що вислизнув від захисту господаря і зберігається в одному з органів, формує невеликі кісти, оточені фіброзною капсулою. Ці кісти ростуть зі швидкістю 1-3 см/рік і можуть залишатися непоміченими роками. Стінка кісти містить зовнішній хітиновий шар та внутрішній зародковий шар. Зародковий шар може створювати внутрішні випинання і зрештою сформувати дочірні кісти всередині вихідної кісти.
У більшості випадків у людини, яка страждає на це захворювання, знаходять тільки одну кісту, проте у 20-40% людей є множинні кісти або ураження кількох органів.
Поразка печінки ехінококом не викликає якихось патогномонічних симптомів – неможливо лише за скаргами встановити діагноз, не сплутавши це захворювання з якимось іншим. Більше того, кісти у печінці можуть залишатися непоміченими протягом багатьох років через свій повільний ріст та розвиток.
Залежно від розміру та розташування кісти можуть зрештою чинити тиск на прилеглі структури, викликаючи дискомфорт і біль у животі. Симптоми розвиваються повільно. Часто спостерігаються болі у верхній частині живота та/або правому підребер’ї, нудота та блювота.
Залежно від органу, в якому розташовуються кісти, та середовище, на яке вони впливають, вони можуть мати різні клінічні прояви. Наприклад, кісти в печінці можуть здавлювати жовчні протоки, викликаючи обструкцію, яка може проявлятися механічною жовтяницею, болем у животі та схудненням. Перебуваючи в легенях, кісти можуть викликати хронічний кашель, задишку, плевральний біль у грудях та кровохаркання. Розрив або просочування вмісту кісти можуть викликати імунологічні симптоми (свербіж, кропив’янка та рідко анафілактичний шок) через підвищений рівень імуноглобулінів. Кісти, що розірвалися, можуть вивільняти велику кількість ехінококів у очеревину, що призводить до вторинного інфікування.
Серед доступних методів візуалізації УЗД має унікальні властивості, які можна використовувати для вивчення кістозного ехінококозу. УЗД може використовуватися для діагностики захворювання печінки і може повторюватися так часто, як це необхідно. До того ж, цей метод відносно недорогий і дозволяє проводити діагностику, лікування та подальше спостереження без радіаційного опромінення та шкоди для пацієнта.
Під час проведення обстеження лікар УЗД може побачити округлу септовану кісту з дочірніми кістами та ехогенним матеріалом між ними. Всі ці візуальні особливості важливі, тому що на цій підставі можна запідозрити, з великою ймовірністю, ехінококове ураження печінки, що допомагає встановити тактику лікування.
Лікування ехінококової кісти печінки слід проводити за наявності будь-яких симптомів або якщо УЗД виявило, що кіста життєздатна для профілактики ризику важких ускладнень. Сучасне лікування ехінококової кісти печінки варіюється від хірургічного втручання до черезшкірного дренування або медикаментозної терапії. Хірургія, як і раніше, є методом вибору і може виконуватися традиційним або лапароскопічним доступом.