Синовіальним хондроматозом називають доброякісне захворювання синовіальної оболонки суглоба. Синовіальний хондроматоз може виникнути у будь-якому суглобі тіла, але найчастіше виникає у коліні.
Синовіальний хондроматоз хоч і незлоякісний стан, але все ж таки може призвести до остеоартриту, якщо суглоб ушкоджувався тривалий час. Тому така важлива рання діагностика та лікування даного захворювання.
Найчастіше до лікаря звертаються пацієнти чоловічої статі віком від 30 до 50 років. Причина виникнення синовіального хондроматозу невідома. Стан розвивається спонтанно і не передається у спадок.
Зазвичай це моноартикулярне захворювання, що вражає будь-який суглоб, але переважно великі суглоби: коліно (до 70%), кульшовий суглоб (20%), лікоть, плече. У більшості випадків уражається лише один суглоб у тілі. Іноді можуть бути залучені суглобові сумки або піхви сухожиль.
Найчастіші прояви синовіального хондроматозу аналогічні симптомам остеоартриту.
Здорові суглоби покриті слизьким хрящем, що сприяє плавному ковзанню суглобових поверхонь щодо один одного під час руху. Суглоб оточує сполучнотканинна капсула, з внутрішньої сторони якої знаходиться тонка мембрана, яка називається синовіальною оболонкою. Основна функція синовіальної оболонки – виробляти рідину для змащування суглоба.
При синовіальному хондроматозі синовіальна оболонка розростається і утворює вузлики з хрящової тканини, які іноді можуть відриватися від синовіальної оболонки і розхитуватися всередині суглоба.
Розмір пухких хрящових тіл усередині суглоба може змінюватись – від кількох міліметрів до 1-2 сантиметрів.
Згодом пухкі тіла збільшуються, кальцифікуються (твердіють) і окостеніють. Це призводить до того, що вони можуть вільно перекочуватися всередині суглобової порожнини, що може пошкодити гладкий суглобовий хрящ і спричинити остеоартрит. Надалі пошкоджений хрящ зношується і стирається – переміщення кісток незахищеною поверхнею суглоба приносить біль.
У важких випадках синовіального хондроматозу пухкі тіла можуть зрости досить великими, щоб зайняти всю суглобову щілину або проникнути у сусідні тканини.
Рентгенологічні особливості залежать від ступеня окостеніння. За відсутності кальцифікації (25-30% випадків) звичайні рентгенограми можуть здатися нормальними або мати неспецифічні зміни, наприклад, деформацію м’яких тканин, навколишніх суглобів, розширення суглобової щілини, ерозії прилеглих кісток або ранні остеоартрозні зміни.
Перевага вибору саме КТ — розпізнавання некальцифікованих, «молодих» пухких тіл, які не помічені на плівці.
Крім виявлення пухких тіл, цей метод дослідження також може допомогти визначити, чи є додаткові проблеми, такі як рідина в суглобі або ознаки остеоартриту (звуження суглобової щілини і кісткові шпори).
Важливо якомога раніше звернутися за лікуванням синовіального хондроматозу, щоб полегшити хворобливі симптоми та запобігти прогресуванню запалення суглоба.